ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНАЛЬНОГО ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Abstract

Стаття присвячена транскордонному співробітництву. Сформульовано підхід до розуміння управління місцевими органами влади усіх транскордонних регіонів України. У статті розглянуто основні концепції транскордонного співробітництва як важливої складової євроінтеграційних процесів в Україні та чинника підвищення конкурентоспроможності регіонів. Дослідження базується на ідеях конкурентоспроможності, макроекономічної стабільності, а також на теоріях розвитку соціального капіталу та державноприватного партнерства. Описано сутність транскордонної співпраці. Виявлено, що для покращення економічної складової механізму регулювання співробітництва необхідно підвищувати ефективність виконання його функцій. Це включає поліпшення фінансового забезпечення транскордонної співпраці та стимулювання суб’єктів господарської діяльності регіону до участі в її організаційних та економічних формах, зокрема через розвиток зовнішньоекономічних зв’язків у прикордонних регіонах України. Встановлено, що основними принципами організації транскордонної співпраці в європейських країнах є партнерство, субсидіарність і взаємодоповнюваність. Проаналізовано типи організації транскордонного співробітництва, які використовуються в європейській практиці, зокрема співпраця за принципом ad hoc, єврорегіони, європейські угрупування територіального співробітництва, об’єднання єврорегіонального співробітництва та робочі громади. Найбільшою проблемою, з якою стикаються всі, хто хоче поширювати транскордонне співробітництво в Україні, є відсутність професійно підготовлених територіальних менеджерів, які б могли ефективно використовувати можливості, що відкриваються в межах співпраці між сусідами. Метою розвитку транскордонного співробітництва є процеси державотворення, які вимагають делімітації та демаркації кордонів, посилення їх бар’єрної функції, а основна ціль транскордонного співробітництва – це нівелювання наявності державних кордонів при відповідному гарантуванні державної безпеки. Вирішення таких завдань вимагає нових підходів до розробки стратегії розвитку держави, зокрема її регіональної політики, інтеграційних процесів, використання європейських напрацювань і методичних рекомендацій, які вже на практиці довели свою ефективність. Виокремлено основні складові, що характеризують ефективність програми управління проблемами співробітництва, для прискорення соціально-економічного та екологічного розвитку периферійних прикордонних теренів, основною перешкодою залишається кваліфікація кадрів на всіх рівнях влади. Лише забезпеченість професіоналами дасть можливість формувати цілісну систему транскордонного співробітництва, як це є в ЄС. Виходячи з сучасного стану держави в процесі глобалізаційних змін та військового стану, запропоновано заходи щодо вдосконалення регіонального транскордонного співробітництва