ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ 1991–2025 РР. ЯК ПОЛІТИЧНИЙ ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС: ВІД ПОСТРАДЯНСЬКОЇ АРМІЇ ДО НАТО-СУМІСНОЇ СИЛИ

Abstract

У статті досліджено трансформацію Збройних Сил України у 1991–2025 рр. як складний політичний та інституційний процес, зумовлений одночасним впливом внутрішніх реформ державного управління, зміни безпекового середовища та поступової інтеграції України до євроатлантичного простору. Метою дослідження є виявлення ключових етапів реформування оборонного сектору України та з’ясування особливостей упровадження стандартів НАТО у систему військового управління, оборонного планування, підготовки військ і функціонування Збройних Сил України. Методологічну основу становить поєднання історико-правового, системного, порівняльного та структурно-функціонального методів, що дало змогу простежити еволюцію оборонної політики від пострадянської моделі армії до сучасної системи, орієнтованої на взаємосумісність із силами держав – членів НАТО. Встановлено, що у 1990-х роках формування національних збройних сил відбувалося переважно на основі радянської військової інфраструктури та кадрової спадковості, що зумовило тривале збереження інституційної інерції. У 2000–2013 рр. було започатковано більш системну модернізацію, пов’язану зі скороченням чисельності військ, професіоналізацією особового складу, реформуванням управлінських структур і розвитком співпраці з НАТО. Після 2014 р. реформування набуло прискореного характеру через російську агресію, а після 2022 р. трансформація оборонного сектору відбувалася вже в умовах повномасштабної війни, що зумовило розвиток об’єднаного командування, оновлення механізмів стратегічного управління, адаптацію оборонного планування до реальних бойових потреб і поглиблення військової сумісності з Альянсом. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для подальшого вдосконалення державної політики у сфері оборони та розвитку сучасної моделі Збройних Сил України.