МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ЗАХИСТУ ПРАВ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ ТА ВІДШКОЖУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ДЕРЖАВОЮ-АГРЕСОРОМ

Abstract

У статті розглядаються міжнародно-правові стандарти захисту прав військовополонених та відшкодування шкоди, заподіяної державою-агресором. Російська агресія проти України має катастрофічні масштаби та призвела до великої кількості втрат серед цивільного населення, а також захоплення українських військовослужбовців у полон. У міжнародному праві передбачено чимало нормативних документів, які регламентують питання захисту жертв збройних конфліктів. До таких слід відносити, зокрема, Загальну декларацію прав людини від 10 грудня 1948 р.; Конвенцію про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949 р.; Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1950 р.; Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р.; Конвенцію ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. тощо. Ведення агресивної війни є грубим порушенням норм міжнародного права щодо застосування сили, а тому створює підстави для репарацій як міжнародно-протиправного діяння. Збитки, завдані державою-агресором, важко переоцінити (знищення житлової та критичної інфраструктури, вимушене переміщення населення тощо), а втрачені людські життя, зруйновані долі навряд чи можливо компенсувати. А тому надважливим питанням є притягнення винних до відповідальності та відновлення справедливості, шляхом вжиття заходів щодо відшкодування ворогом завданої шкоди за антигуманні дії. Враховуючи масштаби злодіянь, які спричинені Україні державою-агресором, очевидно, що розміри відшкодування відповідної шкоди є колосальними, вимагатимуть чітких законодавчих кроків та об’єднання зусиль міжнародної спільноти. З огляду на те, що бойові дії продовжуються, то очікувано, що законодавча робота в цьому напрямку і надалі триватиме.