Екотуризм як інструмент сталого розвитку: світовий досвід та українські реалії

Abstract

Робота присвячена комплексному дослідженню екотуризму як інструменту сталого розвитку в умовах сучасних глобальних викликів та трансформації туристичної галузі. Розглянуто теоретичні засади екотуризму, розкрито сутність, основні принципи та еволюцію поняття «екотуризм», а також визначено його місце й роль у системі сталого розвитку. Проаналізовано економічні, соціальні та екологічні аспекти впливу екотуризму на суспільство, зокрема його значення для збереження природних ресурсів, розвитку місцевих громад і формування екологічної свідомості населення. Охарактеризовано сучасні глобальні тенденції розвитку екотуризму в умовах глобалізації, узагальнено практику його організації у провідних країнах світу та досліджено механізми управління й популяризації екотуристичної діяльності на міжнародному рівні. Особливу увагу приділено інституційним моделям, державній підтримці та взаємодії туристичних суб’єктів із місцевими громадами. Досліджено природно-ресурсний потенціал країни для формування конкурентоспроможного екотуристичного продукту, визначено основні проблеми та обмеження екотуристичної діяльності, а також окреслено перспективи формування національної стратегії сталого екотуризму. Обґрунтовано доцільність інтеграції принципів сталого розвитку в туристичну політику України та визначено напрями подальшого розвитку екотуризму як чинника регіонального розвитку, екологічної безпеки та соціально-економічної стабільності