Особливості правового регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів

Abstract

Договір міжнародної купівлі-продажу товарів – це домовленість продавця та покупця, які знаходяться у різних державах, про поставку товарів. Відносини міжнародної купівлі-продажу товарів насамперед регулюються зовнішньоекономічним договором (контрактом), який укладається у письмовій (електронній) формі. Крім договору міжнародної купівлі-продажу товарів, регулятором правовідносин міжнародної купівлі-продажу товарів є національне законодавство. Згідно з законодавством про міжнародне приватне право України застосовне право може бути обране сторонами правочину, це називається автономія волі. Обрати право, що застосовується до договору, це є право, а не обов’язок учасників правочину. Якщо ж сторони не скористалися принципом автономії волі, то згідно зі ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» до відносини за договором купівлі-продажу товарів застосовується право продавця. Правовідносини міжнародної купівлі-продажу товарів регулюються міжнародними договорами. Положення міжнародного договору застосовується до приватноправових відносин після того як він став частиною національного законодавства. Для цього є процедура імплементації положень міжнародного договору у національне законодавство, яка визначена Законом України «Про міжнародні договори України». Щодо пріоритетного застосування за юридичною силою міжвідомчі договори можна порівнювати з актами міністерств, відомств, міжурядові договори – з нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а міждержавні, згода на обов’язковість яких дається Верховною Радою України, – з законами. Правове регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів забезпечується Віденською конвенцією про договори міжнародної купівлі продажу від 11 квітня 1980 року, яка для Україна набула чинності 1 лютого 1991 року, Конвенцією про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, для України діє з 1 травня 1994 року, особливості застосування яких визначені у відповідних положеннях цих Конвенцій. До відносин міжнародної купівлі-продажу застосовуються також міжнародні звичаї, зокрема правила Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, якщо сторони договору міжнародної купівлі-продажу товарів домовилися про це. Сторони у міжнародному договорі купівлі-продажу можуть застосувати будь-яку редакцію цих звичаїв, вказавши рік. Якщо у договорі є домовленість про застосування правил Інкотермс, а не вказаний рік видання, то застосовується остання редакція цих правил.