Забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств пріоритетних галузей в системі економічної безпеки держави

Abstract

Забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств пріоритетних галузей економіки має бути процесом чітко інституціалізованим, що відбувається на постійній основі згідно спланованої етапності заходів і їх результатів на шляху досягнення визначеної генеральної мети державного регулювання. Для досягнення очікуваних результатів важливе місце займає підбір загальнонаукового та спеціалізованого методичного інструментарію і перевагу надано методам логічного узагальнення, групування, структурно-функціонального аналізу, монографічного опису. Запропоновано схему етапизації зрушень в процесі імплементації підприємствами, а також інструменти й інституційні орієнтири державної політики зміцнення фінансової безпеки пріоритетних галузей національної економіки України. Поетапні зрушення у забезпеченні фінансово-економічної безпеки підприємств пріоритетних галузей економіки України розділено в контексті економічного (економіко-правове регулювання, детінізація та модернізація потужностей, інвестування та капіталізація, розвиток ринкового середовища, фінансова підтримка та кредитна політика) та організаційного (інституційне забезпечення, квалітизація бізнес-процесів, фінансово-економічна інтеграція та кооперація, стратегічний менеджмент, інфраструктурне забезпечення) інструментарію. Інституційні орієнтири забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств пріоритетних галузей економіки України сформовано виходячи безпосередньо з інструментарію за фінансовим (інвестиційного, монетарного, фіскального, боргового, банківського, валютного, фондового, страхового) та економічним (нормативно-правового, інституційно-організаційного, інформаційно-комунікаційного, освітньо-просвітницького, антициклічного, структурного, регуляторного, конкурентного) напрямами. У перспективі дослідження доречно сконцентрувати над вдосконаленням інституціонально-правових положень, виявленням інструментів розвитку організаційно-інституційної інфраструктури, впровадженням інституційно-економічних стимулів, покращення нормативно-методичної бази фінансово-економічної безпеки підприємств, пріоритетних галузей та держави.