Особливості державної політики модернізації системи внутрішньої торгівлі

Abstract

Державна політика охоплює численну кількість напрямів, за якими передбачається проведення змін, щоб забезпечити покращення стану та темпів розвитку обраних об’єктів регулювання. Внутрішня торгівля відноситься до тих сфер державної політики, зміни в яких визначають ступінь гарантування економічної безпеки та конкурентного розвитку національного господарства. У статті державну політику модернізації системи внутрішньої торгівлі запропоновано розглядати як цілеспрямовану діяльність державних інституцій, яка направлена на постійне вдосконалення та зміцнення системи внутрішньої торгівлі на засадах впровадження та активного поширення передових інновацій і технологій із орієнтацією на пришвидшення обміну та розподілу результатів праці, задоволення потреб та запитів споживачів, нарощення місткості внутрішнього ринку, забезпечення розвитку сфер виробництва та споживання. До елементів державної політики модернізації системи внутрішньої торгівлі віднесено механізми (інституційний, економічний, ринковий, організаційний, соціальний), інструменти, об’єкти регулювання, завдання та функції, за кожним із яких надано характеристики особливостей політики. Виділено пріоритетне значення інституційного механізму, яке полягає у забезпеченні оновлення правового середовища товарного обігу та підвищення якості керованості товарно-грошових потоків, економічного механізму – створення сприятливого економічного середовища з орієнтацією на покращення формування та ефективності використання ресурсного забезпечення в системі внутрішньої торгівлі, ринковий механізм – формування прозорого та конкурентного середовища, у якому відсутні ознаки монополізації та тінізації, організаційний механізм – реформування системи управління розвитком внутрішньої торгівлі з орієнтацією на налагодження нових інтеграційних міжгалузевих зв’язків та поглиблення процесів міжсуб’єктної комунікації і координації, соціальний механізм – побудови дієвої системи соціальних та трудових стимулів зростання інтелектуалізації, наукової та технічної творчості, креативності, нових знань та нагромадження і розвитку людського капіталу, конкурентоспроможних талантів.