Розвиток ринку сільськогосподарської продукції на інноваційних засадах

Abstract

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних засад і прикладних інструментів державної політики розвитку ринку сільськогосподарської продукції на інноваційних засадах. Об’єктом дослідження слугували процеси активізації інноваційної діяльності в контексті забезпечення розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні, тоді як предметом дослідження є теоретико-методичний базис дослідження, методичний інструментарій аналізування і прикладні інструменти державної політики забезпечення розвитку ринку сільськогосподарської продукції на інноваційних засадах. Визначено соціально-економічну роль та ідентифіковано специфіку функціонування і розвитку ринку сільськогосподарської продукції. Удосконалено методико-прикладні положення державного регулювання розвитку ринку на інноваційних засадах за рахунок формування цілісного теоретико-методичного підґрунтя розвитку інноваційного вектору поступу ринку сільськогосподарської продукції, що базується на інтеграції положень теорій циклічного, еволюційного, інноваційного розвитку, конкурентних переваг, інтелектуального лідерства та технологічного детермінізму; на відміну від традиційного бачення інноваційного розвитку ринку у вигляді збільшення чисельності інноваційно активних суб’єктів господарювання та нарощення обсягів виробництва і реалізації інноваційної продукції, запропоновано розглядати інноваційний розвиток ринку як багатовимірний процес, що охоплює не лише сферу виробництва, а й інфраструктуру, систему переробки, державне регулювання та сектор споживання; така інтегративна модель забезпечує підвищення адаптивності ринку до кон’юнктурних коливань і кризових викликів, зокрема в умовах війни, сприяє узгодженню інтересів суб’єктів ринку, диверсифікації ресурсного забезпечення інноваційної діяльності та формуванню сталих конкурентних переваг на основі технологічної модернізації й розвитку інтелектуального капіталу. Сформовано теоретико-методичне підґрунтя розвитку ринку сільськогосподарської продукції на інноваційних засадах. Розвинуто теоретико-методичні засади функціонування і розвитку ринку сільськогосподарської продукції за рахунок обґрунтування комплексного трактування ринку сільськогосподарської продукції як багаторівневого механізму, який не лише координує виробничо-розподільчі та споживчі процеси, а й інтегрує інтереси виробників, споживачів, логістичних і торговельних ланок та державних інститутів; відмінною ознакою авторського підходу також є визначення специфіки функціонування цього ринку в умовах воєнного стану, що проявляється у трансформації структури конкуренції, попиту та пропозиції, ринкової кон’юнктури, системи розподілу продукції та інфраструктури; апробація авторського підходу забезпечує не лише уточнення теоретико-методичних положень дослідження дослідження ринку сільськогосподарської продукції, а й розвиток практичних механізмів регуляторної політики та забезпечення його стійкості, що має значення для реалізації соціально-економічної ролі аграрного сектору в умовах кризових викликів. Узагальнено концептуальні положення формування державної політики розвитку ринку сільськогосподарської продукції на інноваційних засадах. Розроблено концептуальні положення формування державної політики розвитку ринку сільськогосподарської продукції на інноваційних засадах шляхом обґрунтування системного підходу до трактування результативності такої політики, відтак розгляду розвитку цього ринку не лише крізь призму кількісного зростання виробництва та споживання, а як процесу його масштабування та ефективізації на основі узгодження суспільних і економічних інтересів усіх учасників на засадах реалізації критеріїв результативності державного регулювання в цій сфері, які охоплюють ресурсну забезпеченість, продуктивність, конкурентоспроможність, стійкість та здатність до розширеного відтворення, коли максимальний ефект державного регулювання досягається за умови комплексного впровадження інновацій на всіх етапах ринкового ланцюга (від виробництва до споживання і переробки), що формує цілісну модель інноваційно орієнтованого та соціально спрямованого розвитку ринку сільськогосподарської продукції. Надано загальну характеристику функціонування і розвитку, а також стану інноваційної активності на ринку сільськогосподарської продукції. На підставі узагальнення загальної характеристики функціонування і розвитку ринку сільськогосподарської продукції України ідентифіковано наявність низки позитивних трендів, що є свідченням покращення його динамічно-структурних характеристик. Це зокрема збільшення обсягів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, особливо галузі рослинництва, розширення місткості внутрішнього ринку, у т. ч. за рахунок імпорту, покращення ресурсної забезпеченості та зростання рівня капіталоємності його суб’єктів, поступове посилення ролі малих і середніх фермерських господарств, створення агропромислових кластерів та площадок кооперації, у т. ч. в частині виробництва, переробки, логістики і збуту сільськогосподарської продукції, запуск низки антикризових механізмів підтримки аграріїв, зокрема пільгового кредитування, субсидій на переробку та створення об’єктів інфраструктури, стимулювання внутрішнього переробного виробництва, переорієнтація з експорту сировини на виробництво продуктів з доданою вартістю (борошно, олія, крупи, консерви) тощо. Встановлено, що для всіх елементів вітчизняного ринку сільськогосподарської продукції наявні недоліки та перешкоди, що стримують його розвиток і модернізацію. Зокрема що стосується ринкової пропозиції, то це зниження обсягів виробництва через війну та погіршення ресурсного забезпечення, зокрема кадрового; погіршення логістики та торговельно-логістичної інфраструктури; слабкість фінансово-ресурсної підтримки виробництва; низька інноваційно-технологічна активність виробників; труднощі стандартизації і сертифікації продукції. В частині попиту на продукцію, такими чинниками насамперед є зниження купівельної спроможності населення та інфляційні процеси; зміни в структурі споживчого попиту, скорочення попиту на окремі види продукції та збільшення орієнтації на імпорт; обмеження експорту і втрати зовнішніх ринків збуту; зниження платоспроможного попиту з боку бізнесу та промислової переробки; інформаційно-маркетингова слабкість. Для ринкової інфраструктури тригерами розвитку внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції є руйнування транспортно-логістичної інфраструктури; низький розвиток потужностей для зберігання продукції; слабкість переробної та наявність потреби в модернізації ринкової інфраструктури; інституційна та організаційна слабкість. Не сприяють поступу й труднощі у механізмах взаємодії на ринку. А це недостатня координація між учасниками ринку, зокрема в системі «виробник – переробка – дистриб’ютор»; занепад аграрної кооперації; дисбаланси в договірних відносинах між виробниками, переробниками, трейдерами; інформаційна асиметрія та слабкий розвиток систем прогнозування попиту і цін. Своєю чергою, наявні й недоліки, які стосуються об’єктів ринку (продукції, її цінових характеристик, ринкової кон’юнктури). Основними проблемами є висока цінова волатильність, низькі закупівельні ціни та нераціональний розподіл прибутків між виробниками й посередниками; вплив сезонності на цінову динаміку; непрозорість та неефективність ринкової інформації; недостатню державну політику ціноутворення та ін. Без розв’язання вказаних проблем стверджувати про перехід до модернізації й активного розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні не доводиться. Відтак, усунення визначених перешкод слід вважати провідними векторами необхідних реформ. Доведено, що стан інноваційної активності на вітчизняному внутрішньому ринку сільськогосподарської продукції неоднозначний. З одного боку, на ринку присутні розробки, які можуть поправу вважатися проривними з позиції загальносвітової конкурентоспроможності, водночас, такі практики поодинокі, а чисельність реально інноваційно активних суб’єктів ринку – обмежена, передумови для таких активностей критично слабкі, по суті, – відсутні. Підтвердження – низькі значення показників інноваційного розвитку галузі, а саме – кількості організацій, які працюють над науково-дослідними розробками, чисельності залучених до такої діяльності наукових кадрів, обсягів фінансування досліджень і розробок. Про відсутність системного підходу до розвитку та поширення інноваційно-технологічної діяльності на українському ринку сільськогосподарської продукції свідчить також дуже обмежена чисельність практик співпраці суб’єктів ринку з інноваційно-технологічними фірмами, кластерами, стартапами, венчурними фондами, інноваційно-технологічними хабами тощо. Для зміни ситуації та забезпечення переходу до інноваційного типу розвитку ринку сільськогосподарської продукції України слід реалізувати системну державну політику, що буде орієнтуватися на усунення негативних практик / тенденцій / перешкод його інноваційному розвитку. Ідентифіковано, що такими є наступні. Так, у сегменті підприємств – виробників сільськогосподарської продукції це загальний низький рівень інноваційної активності, малі обсяги інвестицій і фінансової підтримки проєктів інноваційно-технологічного розвитку, обмеженість практик співпраці з венчурними фондами, дослідницькими центрами, стартапами, ІКТ-суб’єктами. Для сфери логістики та інфраструктури ринку це руйнування та зношеність логістичної інфраструктури, обмежений доступ до інвестицій і фінансування, недостатня цифровізація логістичних процесів. низький рівень інноваційно-технологічної інтеграції з агровиробниками. Для торговельно-посередницької ланки – низька прозорість і тінізація ринку, брак попиту на інновації, нестача цифровізації та автоматизації, концентрація ринку великими трейдерами, що обмежує інноваційність, низький рівень інноваційної співпраці між учасниками ринку. Загалом для системи публічного менеджменту розвитку вітчизняним ринком сільськогосподарської продукції – фрагментарність і непослідовність державної інноваційної політики, слабка інтеграція цифрових платформ, недостатня підтримка інноваційного розвитку малих і середніх агровиробників, повільна модернізація інституційно-правового забезпечення інноваційного розвитку, обмежений зворотний зв’язок з аграрним середовищем з питань розробки і впровадження інновацій. Здійснено експертне оцінювання стану та ідентифікації факторів інноваційної активності на ринку сільськогосподарської продукції. Розроблено методичний підхід до експертної оцінки стану та ідентифікації факторів інноваційної активності на ринку сільськогосподарської продукції, що базується на розширенні інструментарію соціологічного дослідження, коли на відміну від наявних підходів, запропоновано та апробовано авторську анкету експертного опитування, яка дозволяє комплексно виявляти якісні характеристики інноваційного розвитку ринку з урахуванням рівня системності інноваційної діяльності, перешкод і драйверів її активізації, а також обґрунтовано визначити реальний рівень інноваційної активності, відповідно, ідентифікувати пріоритетні напрями цифрових, біотехнологічних, енергетичних та організаційних інновацій, включно з ключовими обмеженнями їх упровадження задля формування аналітичної основи для вдосконалення інструментів державного регулювання та підтримки інноваційного розвитку аграрного ринку. Обґрунтовано стратегічні вектори та визначити завдання розвитку ринку сільськогосподарської продукції України. Набули подальшого розвитку методико-прикладні положення стратегування розвитку ринку сільськогосподарської продукції України шляхом формування цілісної моделі державної політики, орієнтованої на підвищення резильєнтності, інноваційно-технологічної спроможності та системної конкурентоспроможності ринку сільськогосподарської продукції, зокрема, на відміну від існуючих підходів, запропоновано ієрархізовану систему стратегічних пріоритетів і взаємопов’язаних завдань, що охоплює місткість внутрішнього ринку, його структурну збалансованість, інституційно-інноваційне забезпечення, економіко-технологічний потенціал та соціально-суспільні функції; такий підхід забезпечує інтеграцію інноваційних, цифрових, інституційних і соціальних інструментів у єдину логіку стратегування розвитку РСГП та створює методичне підґрунтя для практичної імплементації державних рішень в умовах зростання внутрішніх і зовнішніх викликів. Розроблено інноваційний інструментарій державної політики розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні. Удосконалено наукові положення щодо інноваційного інструментарію державної політики розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні шляхом обґрунтування системного, багаторівневого підходу до його формування та застосування в умовах економічної турбулентності й воєнних викликів, а саме на відміну від традиційних регуляторних підходів, інноваційний інструментарій інтерпретовано як інтегровану сукупність макроекономічних, інституційних, фінансових, інноваційно-інвестиційних і соціальних механізмів, орієнтованих на підвищення стійкості, адаптивності та конкурентоспроможності ринку сільськогосподарської продукції; реалізація визначених інструментів спрямована на розширення методико-прикладних засад державної політики за рахунок акценту на цифровізації, прозорості ринкових процесів, розвитку аграрного ДіР, циркулярної економіки та експортного потенціалу, що формує підґрунтя для структурної модернізації ринку й переходу до інноваційно орієнтованої моделі його розвитку. Визначено шляхи та засоби побудови інноваційної екосистеми розвитку ринку сільськогосподарської продукції в Україні. Зокрема на основі екосистемного підходу, що забезпечує узгоджену взаємодію продуцентів інновацій, інфраструктурних елементів і ресурсного забезпечення в межах єдиного інноваційного середовища, а також інтегрує виробничі, логістичні та збутові процеси з інструментами державної політики підтримки інновацій; апробація такого підходу дозволяє підвищити ефективність трансферу знань і технологій, прискорити масштабування AgTech і FoodTech рішень, зміцнити інноваційну інфраструктуру та сформувати методичне підґрунтя для сталого, конкурентоспроможного розвитку ринку сільськогосподарської продукції в стратегічній перспективі.