СОЦІАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНИ: ІНКЛЮЗІЯ, АДАПТАЦІЯ ТА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ

Abstract

У статті проаналізовано ключові процеси, що визначають вектор суспільних змін у контексті інклюзії, соціальної адаптації та формування нової моделі національного самоусвідомлення. Україна постає перед викликами глибокої соціальної трансформації, спричиненої масштабними втратами, внутрішнім переміщенням населення, руйнуванням інфраструктури, а також необхідністю переосмислення національної ідентичності. Особливу увагу приділено інтеграції вразливих груп – внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, людей з інвалідністю, а також мешканців деокупованих територій – у соціальний простір держави. Авторка досліджує механізми адаптації населення до нових соціально-економічних умов, змін у системі цінностей, культурних практик та громадянської активності. Значну роль у цих процесах відіграє розвиток горизонтальних зв’язків, волонтерських ініціатив, а також модернізація системи освіти й місцевого самоврядування. Показано, що формування національної самоідентифікації в умовах постконфліктного суспільства відбувається через переосмислення історичної пам’яті, зростання рівня соціальної згуртованості та посилення громадянської відповідальності. У статті також окреслено виклики, що загрожують сталості трансформаційних процесів: зростання соціальної нерівності, втома від війни, ризики маргіналізації певних груп населення. Запропоновано підходи до формування інклюзивної політики та стратегій довгострокової адаптації, заснованих на принципах соціальної справедливості, участі та сталого розвитку. Матеріал базується на міждисциплінарному аналізі – з використанням соціологічних, політологічних та культурологічних методів, що дозволяє глибше осмислити динаміку змін в Україні як унікальний феномен соціальної реконструкції.