Зміцнення зовнішньоторговельної безпеки регіонів України в умовах війни

Abstract

Дисертаційна робота присвячена питанням розвитку теоретико методологічних засад, розробці практичних рекомендацій щодо зміцнення зовнішньоторговельної безпеки регіонів України в умовах війни. У роботі визначено сутність та роль зовнішньоторговельної безпеки регіонів України у забезпеченні економічної стійкості та економічного зростання на національному та регіональному рівнях, а також досліджено світовий досвід формування торговельної політики в умовах глобальних викликів. На основі аналізу теоретичних підходів до розуміння сутності понять «безпека», «національна безпека», «економічна безпека», «зовнішньоекономічна безпека» та їх ролі у забезпеченні економічної стійкості та економічного зростання країни та її регіонів запропоновано розглядати зовнішньоторговельну безпеку регіону як стан відповідності зовнішньої торгівлі регіонів національним економічним інтересам, що забезпечує їх економічну стійкість та конкурентоспроможність в умовах посилення зовнішніх загроз та сприяє підвищенню потенціалу зростання економіки регіонів шляхом інтеграції до глобальних ланцюгів вартості. Удосконалено наукові засади дослідження зовнішньоторговельної безпеки регіону, а саме: ідентифіковано фактори формування зовнішньоторговельної безпеки регіону на глобальному (основні мегатренди розвитку світової економіки, геополітичні чинники тощо), макрорівні (макроекономічна стабільність, інституційне забезпечення тощо) і регіональному рівнях (структура економіки, місткість регіонального ринку, міжнародні торгівельні зв’язки та співпраця, інфраструктурний розвиток, інноваційний розвиток). Визначено та охарактеризовано загрози зовнішньоторговельній діяльності регіонів у розрізі зовнішніх (прямих і непрямих) та внутрішніх (прямих та непрямих). Згруповано індикатори оцінки зовнішньоторговельної безпеки регіонів України у три групи: базові (ті індикатори, які практично завжди використовуються при здійсненні оцінки), додаткові (ті індикатори, які часто враховуються при оцінці) та специфічні (ті індикатори, які використовуються при оцінці залежно від авторського підходу). Деталізовано інструменти зміцнення зовнішньоторговельної безпеки регіонів України на національному і регіональному рівнях. Розвинуто теоретико-методичні основи оцінки зовнішньоторговельної безпеки регіонів України та розробки системи заходів, спрямованих на зменшення впливу негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов для розвитку економіки регіонів. З цією метою визначено такі індикатори оцінки зовнішньоторговельної безпеки регіонів України: показники-стимулятори - рівень експортної залежності, питома вага послуг наукомісткої продукції у загальному обсязі експорту послуг; показники-дестимулятори - частка імпорту у внутрішньому споживанні регіону, питома вага провідної країни-партнера в загальному обсязі експорту та імпорту товарів, питома вага провідної товарної групи в загальному обсязі експорту та імпорту товарів, питома вага сировинного та низького ступеня переробки експорту промисловості. Доведено, що важливість зміцнення зовнішньоторговельної безпеки регіонів України обумовлена високою залежністю економіки країни та її регіонів від динаміки та структури зовнішньоторговельної діяльності, про що свідчать показники імпортозалежності та ступінь залежності від збуту продукції на зовнішніх ринках. Визначено, що протягом 2015-2021 років для України та її регіонів властива змінна динаміка рівня імпортозалежності: для країни в цілому діапазон коливань значень цього показника не перевищував 10%, а у для більшості областей – 20%. Лише у Донецькій, Закарпатській, Запорізькій та Миколаївській областях він становив від 24% до 46%. Відтак важливими складовими політики зміцнення зовнішньоторговельної безпеки регіонів країни повинні стати заходи, спрямовані на посилення стійкості економіки країни в умовах різкого зниження експортного потенціалу, налагодження логістичних ланцюгів постачання, розвиток прикордонної інфраструктури для вантажних перевезень, зменшення частки сировинних товарів у структурі експорту, розвиток людського капіталу, покращення загальної безпекової ситуації. На основі проведеного у роботі системного порівняльного аналізу зовнішньоторговельної безпеки регіонів України здійснено рейтингову оцінку регіонів країни, що дозволяє визначити місце регіону серед інших регіонів України за рівнем зовнішньоторговельної безпеки, ідентифікувати фактори, які впливають на динаміку зміни основних індикаторів безпеки, виявити особливості економічного розвитку кожного з регіонів та їх стійкість в умовах зовнішніх загроз. Ідентифіковано сучасні виклики та загрози зовнішньоторговельній безпеці регіонів України на основі здійснення кластерного аналізу та групування регіонів за основними її індикаторами. Зокрема області, які увійшли до першого кластеру (Вінницька, Луганська, Львівська, Сумська, Харківська, Черкаська області та м. Київ) характеризуються вищими критичних значеннями індикаторів питомої ваги провідного товару у загальному обсязі експорту та питомої ваги сировинного та низького ступеня переробки експорту. Висока залежність від експорту продукції однієї товарної групи, яка значно перевищує порогове критичне значення 10%, сформувалась у регіонах, які увійшли до другого кластеру (Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Одеська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька та Чернівецька області). Третій кластер утворений з регіонів, які є основними експортерами чорних металів, руд, шлаків і золи (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська та Чернігівська області). До четвертого кластеру (Закарпатська та Миколаївська області) увійшли регіони, економіка яких вирізняється найвищою серед решти регіонів залежністю від збуту продукції на зовнішніх ринках: понад 70% виробленої продукції в областях експортується. Обґрунтовано, що диверсифікація товарної структури зовнішньої торгівлі посилює конкурентні позиції регіонів України та країни загалом. Розрахунок Індекса Херфіндаля-Хіршмана (індекса концентрації експорту) дозволив оцінити рівень залежності країни від кон’юнктури на зовнішніх ринках. У 2019-2021 роках експорт Харківської, Львівської, Житомирської, Херсонської та Київської областей був найбільш диверсифікованим. Це відповідно у значній мірі вплинуло і на вищий рівень їх зовнішньоторговельної безпеки. Донецька, Полтавська і Закарпатська області характеризувались товарною структурою експорту з найменшим переліком номенклатури. Запропоновано структурований підхід до управління ризиками та загрозами у зовнішній торгівлі, який складається з таких етапів: ідентифікація ризиків і загроз; аналіз ризиків і загроз; вибір інструментів та розробка заходів управління ризиками та загрозами; впровадження заходів забезпечення зовнішньоторговельної безпеки; оцінка ефективності інструментів та заходів управління ризиками та загрозами; моніторинг і адаптація стратегії. Розроблено матрицю інструментів зміцнення зовнішньоторговельної безпеки регіону, яка визначає вплив застосування цих інструментів органами місцевої влади на індикатори зовнішньоторговельної безпеки. Використання матриці може слугувати допоміжним інструментом для органів місцевої влади для визначення пріоритетних напрямів зміцнення зовнішньоторговельної безпеки, оцінки результативності їхнього використання та обґрунтування прийняття рішень. На основі аналізу основних факторів, які впливають на формування пріоритетів експортної логістики регіонів України (безпековий, економічний, геополітичний, логістичний, інституційний, політичний) запропоновано пріоритети розвитку експортної логістики регіонів України. Такими визначено: розбудова транспортно-логістичної інфраструктури вздовж маршрутів TEN-T, які проходять територією України; збільшення пропускної спроможності міжнародних автомобільних пунктів пропуску для вантажних перевезень на кордоні Україна-ЄС та Україна-Молдова на основі цифровізації та запровадження спільного контролю; інтеграція національної транспортної мережі до мережі міжнародних транспортних коридорів; підвищення рівня інтероперабельності залізничних транспортних систем України та ЄС; відновлення та збільшення виробничих потужностей з обробки вантажів залізничних терміналів; розвиток пропускних можливостей дунайських портів; розвиток мережі інтермодальних і перевантажувальних терміналів; відновлення та розвиток портів "Великої Одеси"; створення прикордонних «сухих портів» і транскордонних логістичних хабів із запровадженням спільного контролю органами суміжних країн і спрощенням процедур перетину кордону під час здійснення мультимодальних і контрейлерних перевезень