ВІЗІЯ ПОЛІТИЧНОГО МАЙБУТНЬОГО ГАЛИЧИНИ У ПРАЦЯХ МИХАЙЛА ЛОЗИНСЬКОГО ПЕРІОДУ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914–1918)

Abstract

Анотація У статті аналізується генезис візії політичного майбутнього Галичини в працях М. Лозинського періоду Першої світової війни (1914–1918). Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, логічності та послідовності застосування історико-системного, джерелознавчих методів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що розглядається період діяльності М. Лозинського, який слабо висвітлений українською та зарубіжною історіографією. У результаті дослідження встановлено, що на початку Першої світової війни Михайло Михайлович спостерігав за основною метою українського національного руху в Галичині – провести поділ краю за національною ознакою. Він поділяє аргументи задля реалізації цієї цілі на дві групи: внутрішні та зовнішні. До перших автор відносить гострий національний та, ним самим спричинений, соціальний антагонізм в Галичині. До зовнішніх факторів, які, на думку автора, належить формування в перспективі з українського коронного бар’єрного краю від поширення в Європі впливу Росії, оскільки український національний рух, на відміну від польського, не здатний піти на компроміси з Петербургом. Згодом науковець злегка трансформував свої погляди на майбутнє Галичини. У своїх подальших працях М. Лозинський стверджує, що український національний рух мав посилити співпрацю з Четверним союзом. Оскільки, на думку автора, в держав Четверного союзу не було планів анексувати українські території, на відміну від Росії, яка вважала Галичину частиною своєї історичної спадщини. Відень та Берлін бачили як одну з основних цілей у І світовій війні ослаблення Російської імперії. Здійснення даних намірів планувались шляхом побудови Української держави. У такій ситуації український національний рух мав спиратися на сили Четверного союзу. За його підтримки планувалось сформувати автономний австрійський край у складі українських етнографічних областей Буковини та Галичини. Землі новоствореної провінції мали бути об’єднаними із захопленими австро-угорськими військами теренами в один державний організм під управлінням Габсбургів.