Структурно-інституційна трансформація розвитку сектору малого і середнього підприємництва в Україні

Abstract

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних і прикладних засад структурно-інституційних трансформацій розвитку сектору малого і середнього підприємництва (МСП) в Україні. У дослідженні обґрунтовано науково-методичний підхід до ідентифікації сутнісно-змістовних характеристик МСП, який враховує періодизацію еволюції його розвитку з виокремленням не лише історичних етапів (доіндустріального, індустріального, повоєнного відновлення, посилення економічних криз та глобалізації, виникнення нових глобальних змін та викликів), а й їх інтерпретацію крізь призму структурно-інституційних трансформацій; ґрунтується на інтеграції інституційного, економічного, фінансового, інвестиційного, інноваційного, технологічного та соціального підходів; розширює інтерпретацію української траєкторії та світових моделей розвитку МСП. Авторське тлумачення МСП обґрунтовує його як високодинамічний соціально-економічний сектор, який, будучи ключовою складовою інституційної структури національного господарства, слугує драйвером економічного зростання, розроблення і реалізації фінансово-інвестиційних бізнес-ініціатив, інноваційно-технологічних зрушень та соціальної стабільності країни. Сформовано концептуальний базис обґрунтування структурно-інституційних трансформацій розвитку сектору МСП, у якому поєднано положення класичних, неокласичних, інституціональних, структурних та інтеграційних теорій економічного зростання і передбачається, на засадах інтеграції функціонально-динамічного підходу, виокремлення взаємопов’язаних домінуючих детермінант, форм їх прояву та векторів впливу відповідно до системоутворюючого (формування базових умов для стабільного та стійкого функціонування і розвитку), інтеграційного (посилення участі в національних та глобальних економічних процесах), адаптаційного (покращення гнучкості та здатності реагувати на виклики і загрози) і ціннісно-орієнтованого (забезпечення стабільного довгострокового економічного зростання) характеру трансформацій. Удосконалено теоретико-методичні засади державної політики структурно-інституційних змін у секторі МСП, які, на відміну від існуючих, передбачають виокремлення вихідних передумов (базових, забезпечувальних, функціональних), узгодження функцій, принципів і методів державного регулювання та розширення цілісної системи структурних і інституційних змін шляхом ідентифікації ключових складових (структурних – галузевої, секторальної, просторово-територіальної, інноваційно-технологічної та соціально-адаптивної; інституційних – регуляторно-правової та інституційно-організаційної), інструментів, засобів і очікуваних результатів (завдань). Здійснено комплексне оцінювання стану, динаміки та структури розвитку сектору МСП України у 2010-2024 рр., за результатами якого встановлено суперечливу динаміку та наявність значних структурно-інституційних дисбалансів. Зокрема, свідченням цього стали такі тенденції: скорочення кількості малих (у 2021-2024 рр. на 23,2 %) та середніх підприємств (20,0 %) і одночасне зростання кількості ФОП (4,0 %); зниження рівня зайнятості населення в підприємницькому секторі (у 2024 р. на 17,7 % в порівнянні з 2021 р. та на 17,7 % – з 2010 р.) та зменшення кількості найманих працівників у сегменті ФОП (на 32,3 % у 2021-2024 рр.); формальне зростання обсягів реалізації продукції (у 2024 р. на 16,6 % порівняно з 2021 р.), що спричинене переважно впливом інфляційних чинників; домінування ФОП у загальній кількості суб’єктів господарювання (понад 80,0 %); зниження рівня фінансової автономії (у 2024 р. – до 29,0 % у середніх та 15,0 % у малих підприємств); відсутність стабільного нагромадження прибутку та нестійка рентабельність діяльності (у малих підприємств від -24,5 % у 2014 р. до 5,0 % у 2024 р., середніх підприємств від -12,5 % до 5,9 % за аналогічні періоди). Попри такі тенденції сектор МСП зберігає вагому роль у формуванні ВВП України (55,0-60,0 % у довоєнний період та майже 65,0 % на початку 2025 р.). Також для вітчизняних малих і середніх підприємств характерне зростання активів (у 2014-2024 рр. – більше ніж у 3,0 рази), продуктивності праці (понад у 5,0 разів) та ін. Проведено ретроспективний аналіз структурних змін у розвитку сектору МСП, який відрізняється впровадженням структурно-функціонального та інтегрально-коваріаційного підходів, що забезпечується реалізацією поетапного багатовимірного економетричного моделювання за рахунок, по-перше, розширення традиційного аналізу статистичних даних щодо стану, динаміки та структурних характеристик розвитку сектору; по-друге, формування цілісної системи індикаторів (стимуляторів і дестимуляторів) ресурсного забезпечення та результатів діяльності суб’єктів МСП; по-третє, поєднання кореляційного, регресійного та компонентного економетричного інструментарію в єдину аналітичну Principal components процедуру методу головних компонент; по-четверте, агрегування комбінації індикаторів у єдину кумулятивну оцінку та побудову інтегрального індексу структурних змін у розвитку сектору МСП. Надано характеристику інституційних трансформацій розвитку сектору МСП України на основі розробленої авторської методики CFI-аналізу (Context → Factors → Impact), яка, на відміну від типових способів, коли з такою метою використовуються методи статичної обробки даних, передбачає послідовне поєднання макроекономічного контексту, інституційних факторів та наслідків трансформацій у цілісну аналітичну систему оцінювання, результати якої інтерпретуються в контексті типологізації моделей інституційних трансформацій, що дозволило ідентифікувати домінування адаптаційно-інерційної моделі (збереження базових інституційних правил і норм та пристосування інституційної системи до нових викликів і шоків без масштабної перебудови) та передумови переходу до модернізаційної та інноваційної моделей розвитку сектору МСП. Набули подальшого розвитку концептуально-стратегічні засади модернізації сектору МСП з позиції доповнення традиційного підходу, орієнованого на фрагментарне визначення напрямів розвитку сектору, забезпеченням логічної узгодженості між виявленими слабкими сторонами, обмеженнями і перешкодами та розробленням стратегічних орієнтирів і інструментарію, критично важливих у контексті підвищення системності, комплексності та адресності державної підтримки сектору, що охоплюють інституційну модернізацію бізнес-середовища, фінансово-інвестиційне зміцнення, формування прозорої та конкурентної підприємницької екосистеми, техніко-технологічну та інноваційну трансформацію, розвиток соціально-трудових відносин та людського капіталу, глобальну інтеграцію та нарощування експортного потенціалу. Обґрунтовано науково-прикладний підхід до формування напрямів та засобів вдосконалення інституційного середовища розвитку сектору МСП, зокрема авторська методика базується на розробленні функціонально-елементної схеми (елементи інституційного середовища; інституційні передумови розвитку сектору; організаційна структура інституційного середовища сектору) та міжрівневої (загальнодержавний та міжнародний рівень регулювання; регіональний та галузевий рівень підтримки підприємництва; рівень безпосередньої взаємодії з суб’єктами господарювання) моделі, що забезпечують системне узгодження та практичну спрямованість державної політики розвитку підприємництва з орієнтацією на удосконалення нормативно-правового регулювання, підвищення ефективності системи захисту та управління ризиками, посилення інфраструктурної підтримки, здійснення цифровізації та технологічної модернізації інституційного середовища, розширення партнерських мереж та міжнародної економічної співпраці. Розроблено прикладні інструменти забезпечення прогресивних структурних змін у секторі МСП, зокрема авторський підхід передбачає (1) побудову матричної моделі вибору стратегічних рішень, у якій диференційовано інструментарій структурної політики відповідно до ролі сектору МСП (домінуючої, підтримуючої, комплементарної) та динаміки розвитку галузей (зростаючої, стагнуючої, спадної), (2) поєднання стратегій та інструментів структурного прориву, системного вдосконалення, сегментної трансформації, інтеграційного зміцнення, концентрованого розширення, адаптивного оновлення, послідовного відтворення, комплексного забезпечення і перерозподілу ресурсів у єдину багаторівневу архітектуру регуляторного впливу, (3) вбудовування прогресивних структурних змін у конфігураційну систему очікуваних результатів на різних рівнях реформування сектору – базовому/стабілізаційно-підтримуючому (перерозподільчі, системоутворюючі, стабілізаційні), рівні адаптації та інтеграції (інтеграційні, екстенсивні, адаптивні), рівні глибоких зрушень та прориву (інтенсивні, інерційні, радикальні).