Облік і внутрішній контроль прокату майна

Abstract

Досліджено теоретичні основи обліку і внутрішнього контролю предметів прокату в історичному та сучасному аспектах. Обґрунтовано, що предмети прокату за своєю суттю є засобами праці і складовою основного капіталу. Запропоновано визначення необоротних і оборотних предметів прокату та групування предметів прокату, що дозволяє розподілити їх за певними групами, з метою чіткого окреслення об’єкту дослідження та відображення характеру їх участі у господарському процесі. Встановлено, що визнання предметів прокату як окремої групи активів відбувається з використанням різних критеріїв. Визначено найбільш поширені критерії визнання і класифікації предметів прокату у європейських країнах, а саме: групування в залежності від строку їх використання (операційного циклу) на поточні (оборотні) та довгострокові. Досліджено норми Міжнародних стандартів фінансової звітності щодо операцій з предметами прокату як операцій оренди або операцій з фінансовими інструментами. Вивчено Директиву Європейського Союзу щодо визнання предметів прокату нематеріальними активами з подальшим їх обліком як предметів інтелектуальної власності. Запропоновано поєднання вітчизняного та зарубіжного досвіду визнання предметів прокату через виокремлення їх або як основних засобів, або як нематеріальних активів, або як запасів. Доведено, що бюджетування як управлінський інструмент дає підстави визначити умови та обсяги використання предметів прокату суб’єктами господарювання. Визначено, що основою бюджетування на підприємствах, що надають послуги прокату, є нормування витрат на придбання та використання предметів прокату відповідно до організаційно-технологічних особливостей діяльності підприємств, що надають послуги прокату. Встановлено, що на основі бюджетування відбувається визначення відхилення витрат на придбання та використання предметів прокату. Обґрунтовано, що бюджетування витрат на придбання та використання предметів прокату є складовою загального процесу бюджетування на підприємстві. Обґрунтовано доцільність організації бухгалтерського обліку суб’єктів прокатного бізнесу за центрами відповідальності, що є центрами доходів і витрат, які виокремлюються відповідно до наявної організаційної структури та видів прокатного майна. Це дасть можливість вибудувати оперативний контроль прокатного майна, відображати достовірну собівартість надання послуг з прокату, визначати понесені витрати та отримані доходи, а також формувати результати діяльності за видами прокатного майна у розрізі центрів (пунктів) прокату, що дасть змогу підвищити відповідальність керівників центрів середньої ланки за виконання поставлених завдань, що забезпечить систему управління належною інформацією про результати діяльності суб’єктів прокатного бізнесу. Запропоновано робочий план рахунків управлінського обліку, який передбачає розкриття інформації про прокатне майно за їх видами, а також формування отриманих доходів і понесених витрат за виділеними групами прокатного майна та визначеними центрами відповідальності. Для достовірного формування і узагальнення інформації за виділеними бізнес-процесами на досліджуваних підприємствах в системі обліку удосконалено існуючі та розроблено документи первинного обліку й регістри аналітичного обліку, які виступають формами управлінської звітності. Запропоновані первинні документи та відомості обліку є адаптованими до практики діяльності підприємств з надання послуг з прокату майна, які передбачають їх застосування в сучасних інформаційно-аналітичних системах обліку та управління й виступають носіями управлінської звітності. У роботі запропоновано методику обліку прокатного майна, що передбачає його групування залежно від терміну корисного використання (прокатне майно у складі інших необоротних матеріальних активів та малоцінні та швидкозношувані предмети прокату у складі запасів). Прокатне майно, яке відображається у складі необоротних активів, передбачає формування інформації за вартісним критерієм (1161 ‟Прокатне майно понад визначену межу суттєвості”; 1162 ‟Прокатне майно нижче визначеної межі суттєвості”), що в свою чергу деталізує інформацію в розрізі місць знаходження (склад, пункт (центр) видачі, наймач). Облік оборотного прокатного майна (226 ‟Малоцінні та швидкозношувані предмети прокату”) передбачає групування інформації за виділеними центрами відповідальності (2261 ‟Малоцінні та швидкозношувані предмети прокату на складі”; 2262 ‟Малоцінні та швидкозношувані предмети прокату у пункті видачі”; 2263 ‟Малоцінні та швидкозношувані предмети прокату у наймача”). З метою формування достовірної інформації про собівартість надання послуг з прокату оборотного майна пропонуємо нараховувати амортизацію з урахуванням їх фізичного зносу та відображати її на рахунку 2269 ‟Знос малоцінних та швидкозношуваних предметів прокату”. Зазначене дасть змогу підвищити рівень аналітичності інформаційних потоків за рухом прокатного майна та забезпечить систему менеджменту достовірною інформацією про реальну вартість оборотного прокатного майна, надасть можливість здійснити пряму ідентифікацію відповідальних осіб за достовірність її формування. Обґрунтовано, що суми гарантійного платежу слід відображати на рахунку 69 ‟Доходи майбутніх періодів”, оскільки такі кошти підлягають зарахуванню до складу доходів (останній місяць прокату майна) у звітних періодах в майбутньому. У свою чергу, отриману суму грошової застави від кінцевого споживача запропоновано відображати на рахунку 687 ‟Розрахунки за операціями грошової застави” у розрізі сум отриманих коштів від наймачів та договорів з прокату майна. Одночасно суму отриманої застави доцільно відображати в обліку на позабалансовому рахунку 06 “Гарантії та забезпечення отримані”, так як вони не є власністю наймодавця. У роботі доведено, що для формування аналітичної інформації в системі управління доцільно відображати витрати, пов’язані з наданням послуг з прокату, у розрізі центрів витрат відповідно до організаційної структури підприємства. Витрати за центрами (пунктами) видачі формуються за статтями витрат відповідно до специфіки діяльності досліджуваних підприємств. Облік наявних непрямих витрат на надання послуг з прокату майна пропонуємо акумулювати на рахунку 239 ‟Непрямі витрати на надання послуг прокату”, які розподіляються відповідно до обраної бази розподілу та відображаються у складі собівартості реалізації певного підрозділу. Для визначення ефективності функціонування структурних підрозділів запропоновано авторський методичний підхід в системі управлінського обліку та внутрішньої звітності щодо обліку операційних витрат, який передбачає проведення розподілу за наявними центрами (пунктами) прокату, що дасть можливість системі управління володіти правдивою інформацію про фактичну (повну) собівартість з надання послуг з прокату майна, визначати результативність кожного структурного підрозділу, здійснювати оперативний контроль і аналіз за виділеними статтями витрат з метою пошуку резервів їх оптимізації. Запропоновано методику формування доходів від надання послуг та фінансових результатів в розрізі видів прокатного майна та наявних центрів відповідальності, яка дає можливість визначати рівень беззбитковості кожного структурного підрозділу та персоніфікувати відповідальність за результативність діяльності керівників структурних підрозділів. Встановлено, що внутрішній контроль, як функція управління суб’єктами прокатного бізнесу є важливим інструментом підвищення його ефективності із спрямуванням на досягнення стратегічних цілей діяльності. Під час визначення змісту внутрішнього контролю потрібно враховувати його цільове призначення, мету, порядок організації, методику здійснення і сферу застосування. Внутрішній контроль охарактеризовано як категорію, яка об’єднує його елементи забезпечення та спрямована на оцінювання відповідності функціонування об’єктів контролю прийнятим управлінським рішенням. У дисертації організацію внутрішнього контролю підприємств з прокату майна розглянуто як сукупність заходів, які здійснюють визначені суб’єктом внутрішнього контролю особи стосовно взаємопов’язаних й взаємозалежних його елементів для виконання поставлених завдань та досягнення окресленої власниками і керівництвом підприємства мети. Раціональна організація системи внутрішнього контролю забезпечує досягнення визначених цілей й основних результативних показників діяльності суб’єктів прокатного бізнесу та ухвалення ефективних управлінських рішень. Окрему увагу присвячено ідентифікації та оцінюванню ризиків діяльності суб’єктів прокатного бізнесу, які рекомендовано здійснювати спеціальною робочою групою з врахуванням ймовірності настання ризиків, ступеня впливу на діяльність підприємства і способу реагування на них з використанням основних елементів управління ризиками моделі COSO ERM. Розглянуто інформаційне забезпечення внутрішнього контролю діяльності підприємств з прокату майна із визначенням вхідних даних і вихідної інформації за підсумками проведеного контролю. Важливим при цьому є вибір варіанту організації внутрішнього контролю суб’єктами прокатного бізнесу шляхом можливого створення окремої служби внутрішнього контролю (аудиту) або передачі цієї функції на аутсорсинг. Розроблену загальну схему організації внутрішнього контролю на підприємствах прокатного бізнесу подано із визначенням основних структурних елементів: політики власників і керівництва щодо внутрішнього контролю; завдань; ідентифікації ризиків, інформаційного забезпечення; вихідної інформації; комунікації; моніторингу та оцінювання якості функціонування системи внутрішнього контролю. Наголошено на тому, що основою ефективного внутрішнього контролю суб’єктів прокатного бізнесу є раціональна методика його здійснення, під якою розуміють сукупність методів і прийомів контролю. Види методів, які використовують в процесі внутрішнього контролю діяльності з прокату майна залежать від цілей і завдань та особливостей підконтрольних об’єктів. Для успішного виконання завдань, розглянуто необхідність реалізації методики внутрішнього контролю операцій з прокату майна, витрат, доходів і фінансових результатів за послідовними стадіями контрольного процесу та у розрізі бізнес-процесів господарської діяльності – придбання, формування прокатного фонду, надання предметів у прокат. Акцентовано увагу на такому важливому методі фактичного контролю як інвентаризація, систематичне проведення якої дозволяє уточняти інформацію бухгалтерського обліку щодо прокатного майна, встановлювати його якість, умови зберігання, раціональність використання та ефективно боротися зі зловживаннями матеріально відповідальних осіб. Побудова та розв’язання математичної моделі оптимізації завантаженості підприємства, що надає різні види послуг прокату, дозволяє досягнути ключових цілей: максимізації доходів основної діяльності та оптимізації витрат. При цьому, модель дає змогу встановити взаємозв’язки різних видів послуг прокату з попитом, сезонністю, кількістю одиниць прокатного обладнання, витратами та доходами