Екосоціальні технології як інструмент сталого розвитку туризму на природоохоронних територіях

Abstract

Стаття присвячена обґрунтуванню теоретико-методологічних засад інтеграції екосоціальних технологій у систему управління сталим розвитком туризму на природоохоронних територіях. Актуальність дослідження зумовлена фундаментальною суперечністю між зростаючим попитом на природно орієнтовані туристичні продукти та необхідністю збереження екологічної, біологічної й соціокультурної цілісності туристичних екосистем. Встановлено, що перехід від товароорієнтованої до сервісноорієнтованої концепції розвитку туризму в контексті сервісно-домінантної логіки зумовлює необхідність формування принципово нових управлінських підходів, здатних гармонізувати туристичні потреби суспільства з імперативами збереження природоохоронних територій. Екосоціальні технології розглядаються як системоутворювальний елемент сталого розвитку туризму, що охоплює зелені технології природоспоживання, асистивні технології, екосоціальні інновації та технології санації природного середовища. Обґрунтовано партисипативний підхід до спільного створення екосистемної цінності, за якого турист виступає одночасно активним споживачем і визначником цінності туристичного продукту. Запропоновано когнітивну модель включення екосоціальних технологій у розвиток туризму на природоохоронних територіях, що відображає причинно-наслідкові взаємозв’язки між ключовими чинниками цього процесу на мікро-, мезо- та макрорівнях управління. Визначено п’ять типів когнітивних реакцій суб’єктів туристичної діяльності на впровадження екосоціальних технологій: скептичне ставлення, обмежене розуміння, формальне прийняття, позитивне сприйняття та інноваційне мислення. Доведено доцільність застосування інструментів соціального маркетингу як демократичного управлінського підходу до формування проекологічної поведінкової моделі туристичного споживання. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною верифікацією запропонованої моделі та розробленням кількісного інструментарію оцінювання ефективності впровадження екосоціальних технологій на природоохоронних територіях України.