СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОВОЄННОГО СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ВИКЛИКИ, ІННОВАЦІЇ ТА ІНКЛЮЗІЯ

Abstract

У статті розглядається роль соціального підприємництва як ефективного інструменту сталого розвитку України в повоєнний період. Соціальні підприємства, що поєднують підприємницьку діяльність із вирішенням суспільно важливих проблем, набувають особливого значення у контексті постконфліктного відновлення, подолання соціальних наслідків війни, підтримки вразливих груп населення та формування інклюзивного економічного середовища. Досліджено ключові виклики, з якими стикаються соціальні підприємці в Україні, зокрема недостатній доступ до фінансування, правова невизначеність статусу соціального підприємства, брак інституційної підтримки, а також низька обізнаність населення про потенціал та цінність цього сектора. Увагу приділено інноваційним практикам, які впроваджуються українськими соціальними підприємствами, включаючи цифрові рішення, нові моделі партнерства з громадами та адаптивні підходи до працевлаштування ветеранів, внутрішньо переміщених осіб і людей з інвалідністю. Висвітлено приклади успішних ініціатив, що сприяють як економічному зростанню, так і соціальній згуртованості. Автор акцентує на важливості міжсекторальної співпраці, державної політики підтримки, а також інтеграції соціального підприємництва у стратегії регіонального розвитку. Окрему увагу приділено потенціалу соціального підприємництва як чиннику євроінтеграції України та підвищення довіри між громадянами й державними інституціями. Така діяльність набуває особливої ваги у розбудові стійкого громадянського суспільства та формуванні нової соціальної економіки, орієнтованої на справедливість, прозорість та соціальну відповідальність. Результати дослідження підтверджують, що соціальне підприємництво здатне стати ключовим драйвером сталого повоєнного відновлення, сприяючи розбудові соціально орієнтованої економіки, посиленню інклюзії та згуртованості суспільства.