Організаційно-економічні інструменти модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні

Abstract

Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних положень, удосконалення науково-методичних підходів та обґрунтування рекомендацій щодо формування й реалізації організаційно-економічних інструментів модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні. Об’єктом дослідження є процеси вдосконалення інституційного середовища розвитку інноваційної діяльності на регіональному рівні. Предметом дослідження є теоретико-методичні засади та практичні рекомендації щодо формування та реалізації організаційно-економічних інструментів модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні (на прикладі Львівської області). У першому розділі дисертаційної роботи – Теоретико-методичні засади формування організаційно-економічних інструментів модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні – сформовано теоретико-методичні засади дослідження інституційного середовища інноваційної діяльності, обґрунтовано концептуальні положення формування регіональної економічної політики модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності зі застосуванням організаційно-економічних інструментів, а також розроблено методичні підходи до аналізування інституційного середовища інноваційної діяльності на регіональному рівні. Встановлено, що під інституційним середовищем інноваційного розвитку регіону слід розуміти сукупність формальних і неформальних чинників (інститутів), які впливають та визначають поведінку економічних агентів, населення, суспільства й держави, а також суб’єктів (інституцій), які своїм функціонуванням скеровують процеси інноваційного зростання у необхідному руслі. За такого підходу елементи інституційного середовища інноваційного розвитку регіону формуються за такими складовими, як (1) нормативно-правовий, регулюючий, (2) неформальний, (3) інституційно-організаційний, (4) інфраструктурний. Сформовано теоретико-методичні засади дослідження інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні. Зокрема, на відміну від існуючих підходів, базуються на його системній структуризації як сукупності взаємопов’язаних складових (нормативно-правової та регулюючої, неформальної, інституційно-організаційної, інфраструктурної), узгоджених з ключовими трендами модернізації (дерегуляція та неоінституціалізація, формалізація ринкових інститутів, реорганізація системи менеджменту, цифрова трансформація відносин), що дозволило обґрунтувати комплекс завдань інституційного забезпечення інноваційного розвитку регіону, зокрема усунення інституційних дисфункцій і прогалин, формування ефективної системи базових та саморегулюючих інститутів, посилення координаційної ролі інституцій, розвитку міжсекторної та міжрегіональної співпраці та ін. Розвинуто теоретико-концептуальні засади формування регіональної економічної політики модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності. Запропоновані положення, на відміну від традиційних підходів, ґрунтуються на обґрунтуванні альтернатив стратегування розвитку інституційного середовища з урахуванням варіативності поєднання організаційно-економічних інструментів регулювання та адаптації до специфіки регіональних трансформацій; це дозволило розвинути положення щодо застосування типового інструментарію регіональної політики стимулювання інноваційного розвитку через виокремлення взаємоузгоджених організаційних (формування ефективної системи державного управління, розвиток публічно-приватних інституцій, інфраструктури взаємодії стейкхолдерів, диверсифікація фінансово-інституційного забезпечення, підтримка формування компетенцій) та економічних (посилення взаємозв’язку «інноваційність – конкурентоспроможність», розвиток конкурентного середовища, стимулювання НДДКР, детінізація та цифровізація економіки, формування ринку інтелектуальної власності, забезпечення мобільності інтелектуального капіталу) важелів впливу. Удосконалено методичні підходи до аналізування інституційного середовища інноваційної діяльності на регіональному рівні, які ґрунтуються на комплексному поєднанні характеристики інноваційно-технологічного розвитку та якості інституційного забезпечення, що дозволило сформувати системну модель оцінювання (яка враховує аспекти інноваційної активності й технологічного розвитку, впливу інновацій на конкурентоспроможність регіональної економіки та якості життя, повноцінності інституційного середовища) та напрацювати класифікацію методів аналізування інноваційно-технологічної активності та її інституційного забезпечення за ознаками способу і мети дослідження, характеру інформаційної бази, форми представлення результатів, рівня узагальнення, бази та горизонту аналізування. У другому розділі дисертації – Аналіз стану інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні та організаційно-економічних аспектів регіональної політики його формування – надано загальну характеристику інноваційного розвитку та наведено результати оцінювання стану модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні, здійснено моделювання інституційного середовища стимулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні. Доведено, що інноваційна діяльність у Львівській області характеризується значним потенціалом, проте залишається недостатньо активною у порівнянні з іншими регіонами України. У 2024 році в області функціонувало лише 44 організації, що здійснювали наукові дослідження і розробки, а інноваційну продукцію реалізували 38 промислових підприємств, або близько 1,5 % від загальної їх кількості. Попри це, спостерігається позитивна динаміка зростання частки інноваційно активних підприємств — з 10,0 % у 2018–2020 рр. до 19,1 % у 2022–2024 рр., що свідчить про поступове відновлення інноваційного потенціалу регіону. Водночас зберігається проблема кадрового скорочення: чисельність науковців, задіяних у виконанні досліджень і розробок, зменшилася з 9306 осіб у 2010 р. до 2669 у 2024 р., тобто на 71,3 %, що негативно позначається на якості інноваційного процесу. Попри невелику кількість інноваційно активних підприємств, обсяги реалізованої інноваційної продукції демонструють істотне зростання. У 2024 році вони сягнули 5,4 млрд грн, що у 4,3 рази більше, ніж у 2020 р. (1,3 млрд грн). Проте, частка інноваційної продукції в загальному обсязі промислового виробництва залишається низькою – лише 2,3 %, що менше за середній показник по Україні (3,0 %). Це свідчить про слабку комерціалізацію наукових результатів і невисоку здатність підприємств регіону конвертувати наукові напрацювання у конкурентоспроможні продукти. Водночас позитивним є те, що за 2020–2024 рр. обсяги витрат на дослідження і розробки, виконані власними силами підприємств, зросли майже у 5 разів (з 29,5 млн грн до 100,3 млн грн), що підтверджує посилення внутрішньої мотивації бізнесу до інновацій. Фінансова база інноваційної діяльності у Львівській області залишається вузькою та переважно самофінансованою. У 2024 році 78,5 % усіх витрат на інновації покривалися за рахунок власних коштів підприємств (374,1 млн грн), тоді як державна підтримка залишалася обмеженою. Значне скорочення загальних витрат на наукові дослідження і розробки (з 660,9 млн грн у 2021 р. до 282,9 млн грн у 2024 р. (–55,8 %)) свідчить про вразливість регіональної інноваційної системи до зовнішніх шоків. У той же час, активізація стартап-руху, розвиток ІТ-сектору та участь у міжнародних програмах (зокрема Horizon Europe) створюють передумови для майбутнього зростання. Для підвищення ефективності інноваційного розвитку регіону необхідно посилити державну підтримку, розширити доступ до фінансових ресурсів, стимулювати взаємодію між наукою, бізнесом і владою на засадах смартспеціалізації. Наявні тенденції інноваційної діяльності безпосередньо впливають на формування інституційного середовища інноваційного розвитку у Львівській області. Обмежені обсяги фінансування, домінування власних коштів підприємств і низька частка державної підтримки призводять до того, що інституційна інфраструктура інноваційного розвитку регіону розвивається повільно й фрагментарно. Зменшення чисельності наукових кадрів і скорочення витрат на дослідження послаблюють науково-технологічний потенціал регіону, а отже, і його здатність генерувати та підтримувати інноваційні процеси. Це знижує ефективність взаємодії між наукою, бізнесом і владою, ускладнює формування стабільної системи управління інноваціями та впровадження принципів смартспеціалізації. Розроблено науково-методичний підхід до моніторингу інституційного середовища стимулювання інноваційної діяльності в регіоні, який, на відміну від існуючих, передбачає послідовну реалізацію інформаційно-аналітичного, аналітико-порогового та композиційного етапів, базується на інтеграції показників регуляторної якості, організаційної інфраструктури, фінансово-інвестиційного забезпечення та інтенсивності мережевої взаємодії зі застосуванням правила «критичної компоненти», що дає змогу ідентифікувати структурні дисбаланси та «вузькі місця» в інноваційній екосистемі регіону. У третьому розділі дисертації – Стратегічні пріоритети та прикладний інструментарій модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні – визначено стратегічні пріоритети політики розвитку інституційного середовища в регіональній економіці, обґрунтовано положення організаційно-економічного інструментарію модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності, а також визначено функціонально-галузеву спеціалізацію інституційного забезпечення системного розвитку інноваційної діяльності в регіональній економіці. Зокрема, обґрунтовано засоби стратегічного планування політики розвитку інституційного середовища в регіональній економіці, які орієнтовані на фрагментарне визначення напрямів інноваційної політики, ґрунтуються на системному обґрунтуванні стратегічних пріоритетів модернізації інституційного середовища інноваційного розвитку з урахуванням взаємозв’язку інституційних, організаційно-економічних та інфраструктурних чинників. Показано, що пріоритетними напрямами регіональної інноваційної політики мають стати: формування ефективної регіональної інноваційної екосистеми; розвиток інноваційної інфраструктури; інституційне забезпечення інвестиційної привабливості інноваційної діяльності; підвищення інституційної спроможності управління інноваційною політикою; розвиток людського капіталу інноваційного типу; інтеграція регіональної інноваційної системи у національний та європейський науково-технологічний простір. У комплексі ці пріоритети визначають стратегічну траєкторію модернізації інституційного середовища та забезпечують системні передумови для стійкого інноваційного розвитку Львівської області. Напрацьовано інструментарій регіональної політики модернізації інституційного середовища інноваційної діяльності в регіоні, який базується на системному поєднанні та функціональній узгодженості організаційних (розвиток регіональних інноваційних екосистем і кластерів, інституційне зміцнення центрів трансферу технологій, бізнес-інкубаторів, акселераторів, формування системи стратегічного управління та координації інноваційних процесів, розбудову інноваційної інфраструктури, інтеграцію у міжнародні інноваційні мережі) і економічних (запровадження програм фінансової підтримки інновацій, податкові та фінансові стимули для інноваційних підприємств, інструменти залучення інвестицій, підтримку інноваційного підприємництва та розвиток людського капіталу високотехнологічного спрямування) інструментів впливу, орієнтованих на формування цілісної регіональної інноваційної екосистеми. Зроблено висновок, що практична реалізація стратегічних пріоритетів політики розвитку інституційного середовища інноваційної діяльності в регіональній економіці потребує впровадження узгодженої системи організаційних та економічних інструментів. При тому, роль організаційних інструментів полягає у створенні структурних, інституційних та управлінських передумов для формування ефективних механізмів взаємодії між владою, бізнесом, науковими установами і громадськістю, забезпеченні координації дій учасників інноваційної екосистеми та формуванні інфраструктури підтримки інновацій. При тому, економічні інструменти покликані створити фінансові стимули, ресурсну базу та мотиваційні механізми для активізації інноваційної діяльності, залучення інвестицій, розвитку підприємництва і підвищення конкурентоспроможності економіки регіону. Провідними організаційними інструментами модернізації інституційного середовища інноваційного розвитку регіональної економіки запропоновано визначити: формування та розвиток регіональних інноваційних екосистем і кластерів; інституційне зміцнення офісів трансферу технологій, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів та акселераторів; створення системи стратегічного управління та координації інноваційних процесів, включно з оновленням регіональних стратегій інноваційного розвитку; активну інтеграцію регіону в європейські інноваційні мережі та партнерства; розвиток технопарків, індустріальних парків, R&D-центрів та інших інноваційних просторів. Реалізація цих інструментів сприятиме формуванню сталого інституційного середовища, що здатне забезпечити високий рівень взаємодії та ефективний трансфер знань. До найбільш важливих та актуальних економічних інструментів модернізації інституційного середовища інноваційного розвитку регіональної економіки віднесено: регіональні програми фінансової підтримки інноваційних проєктів (гранти, інноваційні ваучери, співфінансування R&D); економічні стимули розвитку інноваційної інфраструктури, включаючи підтримку індустріальних та технопаркових комплексів; місцеві податкові та фінансові пільги для інноваційних підприємств; інструменти залучення інвестицій та підтримки інноваційного підприємництва; економічні заходи з розвитку людського капіталу у high-tech секторах. Упровадження визначених інструментів дозволить сформувати повноцінну ресурсну основу регіональної інноваційної системи, активізувати процеси відновлення та структурної модернізації економіки, пришвидшити інтеграцію регіонів у європейський інноваційний простір. Набула подальшого розвитку функціонально-галузева спеціалізація інституційного забезпечення системного розвитку інноваційної діяльності в регіональній економіці, яка, на відміну від усталених практик, орієнтованих на фрагментарну підтримку окремих секторів, базується на формуванні комплексної, міжгалузево узгодженої системи інституцій, здатної виконувати регулюючу, координаційну, стимулюючу та інтегруючу функції, що дозволило обґрунтувати необхідність диференціації інституційного забезпечення за пріоритетними галузями регіональної економіки зі врахуванням їх ресурсного потенціалу та стратегічних пріоритетів розвитку на засадах вибудування повноцінної інституційної інфраструктури (системи підготовки кадрів, науково-дослідні центри, фінансово-кредитні механізми, кластерні об’єднання, інноваційні хаби, інструменти державно-приватного партнерства)