Взаємозв’язок соціальної безпеки людини та держави в умовах повномасштабної війни в Україні

Abstract

Метою статті є наукове обґрунтування взаємозв’язку соціальної безпеки людини та держави в умовах повномасштабної війни в Україні. Методи. Використано системний і структурно-функціональний методи, завдяки яким виявлено ключові закономірності взаємозв’язків між соціальною безпекою людини та держави. За допомогою методів аналізу та синтезу узагальнено наукові підходи до обґрунтування фундаментальних положень забезпечення соціальної безпеки відповідно до характеру потреб людини та держави. Методи порівняльного аналізу та систематизації дали змогу ідентифікувати і зіставити вплив різних типів воєнних загроз на соціальну безпеку людини та держави. Результати. Доведено, що соціальна безпека людини та держави формують єдину взаємопов’язану систему, у межах якої рівень особистої захищеності впливає на стабільність суспільних процесів, а ефективність державної соціальної політики визначає здатність населення до адаптації в умовах воєнного стану. Узагальнено основні воєнні загрози (повномасштабна збройна агресія та бойові дії, системні атаки на об’єкти критичної інфраструктури, пошкодження та руйнування соціальної інфраструктури, масові міграційні та демографічні втрати, макроекономічна дестабілізація та зростання інфляції, втрата зайнятості та зниження добробуту населення, психологічна та соціальна дестабілізація суспільства, гібридні інформаційні впливи та кібератаки) та їхні наслідки на забезпеченість соціальної безпеки людини і держави. Обґрунтовано кумулятивний ефект екзистенційних викликів на кожному з рівнів соціальної безпеки та їхній взаємний негативний вплив на соціальну систему. Висновки. Встановлено, що в умовах повномасштабної війни соціальна безпека людини виступає не лише об’єктом державної соціальної політики, а й ключовим інструментом зміцнення соціальної безпеки держави. Необхідність комплексного та системного підходу до оновлення системи державного регулювання соціальної сфери обумовлена значною кількістю та активним зростанням екзистенційних викликів, безпековий характер яких визначає потребу в перегляді цілей і завдань соціальних інститутів.