ЦИФРОВІЗАЦІЯ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Abstract

У статті досліджено сучасний стан цифровізації нормотворчої діяльності та окреслено перспективи його розвитку. Зазначено, що якщо раніше для реалізації правотворчого процесу використовувалися лише технічні засоби, наприклад, підготовка проєкту нормативно-правового акта, то тепер задіяно ширший спектр технічних засобів. Саме з розвитком цифрового світу дедалі більше буде використовуватися штучний інтелект, наприклад, для пошуку колізій у праві або аналогічних прецедентів. Саме правотворча політика створює необхідні умови для ефективної правотворчої діяльності. Завданням правотворчої політики є, зокрема, забезпечення системності, цілісності й несуперечливості законодавства, усунення в ньому прогалин. Як універсальні засоби для досягнення зазначених завдань правотворча політика використовує властиві їй основні принципи, системний підхід, інформаційне забезпечення правотворчої діяльності, юридичну техніку, правові акти тощо. Право, як регулятор суспільних відносин, набуває бінарної форми втілення шляхом кодифікації – приведення результатів правотворчої діяльності (нормативно-правових актів) до електронного вигляду, що існують лише в інтернеті. Наголошено, що правотворчість – це діяльність уповноважених органів та інших визначених у законодавстві суб’єктів із планування, розробки й ухвалення нормативно-правового акта задля забезпечення правового регулювання та/або охорони суспільних відносин, змістом якої є офіційне встановлення правил поведінки і діяльності людей та їх об’єднань на підставі конституційно закріпленої системи соціальних цінностей, які обґрунтовуються з урахуванням об’єктивних взаємозв’язків і взаємозалежностей між основними соціальними регуляторами, що функціонують у суспільстві. Аналізуючи розвиток цифро-правової дійсності, спостерігається застосування технічних та інформаційних засобів для реалізації процесу нормотворчості. У цій сфері основним технічним інструментарієм є технології баз даних, технології сховищ даних, технології баз даних та експертних систем, технології автоматизованих робочих місць, електронний документообіг, автоматизовані системи управління. За допомогою перерахованих вище технічних засобів і здійснюється цифровізація нормотворчості. На локальному рівні застосовується головно система електронного документообігу. Ідея хороша – весь процес документообігу перевести в електронний формат замість паперових носіїв. Проте в процесі цифровізації нормотворчості спостерігаються певні недоліки, прогалини: так, не всі організації або посадові особи мають електронний підпис – цифровий аналог особистого підпису від руки, переважає середній рівень грамотності в галузі програмного забезпечення, технічне оснащення тощо. Процес цифровізації локальної нормотворчості реалізується за допомогою системи електронного документообігу. Зауважено, що на сьогодні є такі види штучного інтелекту: data mining, експертні системи, нейронні мережі, інтелектуальний інтерфейс, розпізнавання образів, логічне програмування, експертні системи, обробка природної мови. Зроблено висновок, що нормотворчість – складний процес ухвалення рішень, які в подальшому будуть одягнені в оболонку нормативного правового акта, тому такий процес потребує великої майстерності і знань, спрямованих на його реалізацію. Пошук оптимального рішення передбачає використання переконливих аргументів, і саме тут можливе застосування штучного інтелекту. Пошук аргументів і їх доцільність, належність до того чи іншого проєкту нормативно-правового акта – процес, який може бути змодельований і реалізований у комп’ютерних системах.