Трансформація соціальної безпеки людини в умовах повномасштабної війни: українські реалії

Abstract

У статті обґрунтовано науково-прикладні засади трансформації соціальної безпеки людини в умовах повномасштабної війни відповідно до українських соціально-економічних реалій. Наголошено на необхідності переформатування державної соціальної політики та пріоритетності забезпечення соціальної безпеки домогосподарств. Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив зміщення акцентів науковців у бік переосмислення фундаментальних підходів до трактування соціальної безпеки людини, у межах яких ключове значення надається питанням адаптації населення та забезпечення його життєдіяльності в умовах воєнного стану з врахуванням зростання нових екзистенційних викликів. Запропоновано прикладні характеристики соціальної безпеки людини в умовах повномасштабної війни розглядати через систему структурних компонентів, яка включає соціальну стійкість, соціальну вразливість, соціальну резильєнтність, соціальну мобільність, соціальну рівність, соціальну згуртованість та соціальні гарантії. За кожним із компонентів встановлено індикатори, на основі яких можливо надати емпіричну оцінку та провести порівняльний аналіз соціальної безпеки людини в умовах повномасштабної війни. Відповідно до запропонованих компонентів здійснено порівняльний аналіз викликів, ризиків та загроз соціальної безпеки людини у довоєнний та воєнні періоди Україні.